НЕЛЮДИ,
Або ТАЄМНИЦІ РЕЗОНАНСНОГО ВБИВСТВА
Історія 5. «Памперс»
Продовжуємо друк матеріалів із приводу резонансного вбивства у В.Березному вчителя фізкультури Павла Опаленика. Сьогодні вашій увазі ми пропонуємо чергову історію. Розповідь піде про сина В.Копчі – «Копченого» – Юрія Копчу, члена банди батька, який вчителя не вбивав, але скоїв інший злочин, за який він нині і переховується від слідства.
У бандити я б пішов…
Історія Юрія Копчі – сина «Копченого» - до банальності проста і одночасно складна. Якщо відповідати на питання, чому так саме сталося, то потрібно, як я писав у минулих публікаціях, зрозуміти «цінності» його батька – Володимира Копчі, який завжди мріяв зробити із сина справжнього бандита. Але слід зауважити, що цієї мети йому досягти так і не вдалося. Яскравим доказом цього є поганяло сина – «Памперс». Будь-які коментарі після цього вже зайві. Це поганяло закріпилося за ним на все життя, і ніхто вже не зможе його змінити.
Але залишимо кликухи і перейдемо до людини – Юрія Копчі, яка прийшла в цей світ і була вимушена жити так, як цього хотіли батьки.
Слід оговорити відразу, що в цьому ж питанні не все однозначно. Якщо розглядати світ за принципом китайської філософії, який ділиться на Інь і Янь, або умовно на біле та чорне, то така ситуація виникла і в родині Копчі. Мати, яка обожнює свого сина-первістка, і пережила у своєму житті багато горя, зробила все можливе, аби він не пішов шляхом батька. І так було весь час, поки до виховання сина не підключився його батько зі своїми кримінальними поняттями. З цього дня все кардинально змінилося. Біля сина з’явилася охорона у вигляді двох юнаків: Сірохмана та Ценклера. І він, з подачі батька, став грати у мафію. Слід зазначити, що на це у В.Березному «артистів» вистачало, як серед мешканців міста, так і наших доблесних правоохоронців у вигляді працівників міліції, прокуратури та ДАІ.
З подачі батька, Юрій у 12 років, не маючи водійських прав, отримав у повне розпорядження броньований «Мерседес» і, підклавши під гузицю подушку, бо не діставав до керма, почав вільне стажування – гонки без правил по вулицях В.Березного. Аварій, які він скоїв, не перерахувати. На це, мабуть, не вистачить і пальців двох рук. Але слід віддати належне батькові: з потерпілими та працівниками ДАІ – «артистами» за обставин, він розраховувався на місці. Претензій ні від кого не було. Не мали навіть претензій і мертві – загиблі радянські вояки, які покояться в центрі селища. Молодий гонщик, виїхавши на авто по сходах, проїхався і по могилах. На це не мала претензій і місцева влада із «доблесними» правоохоронними органами. Єдине, що на це сказали люди: «Радянську владу можна любити і ненавидіти, солдатів, які віддали життя, виконуючи накази, навіть зневажати, називаючи їх окупантами, але не можна зневажати могили померлих. За це неминуче буде покарання…»
Остання аварія, яка запам’яталася березнянцям, уже сталася в 2011 році, коли Юрій Копча, запрошений на весілля, ганяючи на авто у весільному кортежі, спромігся скоїти ДТП. Її, без будь-яких протестів та зауважень, за гроші батька також зам’яли.
Автомобільна вседозволеність - це маленький штрих, який характеризує участь батька у вихованні свого сина. Безкарність породжує вседозволеність. Останнє – злочин, за який за будь-яких обставин доведеться відповідати.
«Крутий» мафіозі
Уроки водіння без прав, отримані на вулицях В.Березного, та зам’яті батьком за гроші численні ДТП, дали свої наслідки. Юрій повірив у безкарність та власну недоторканість. Підтримувала цю ілюзію і особиста охорона, виділена татом, яка на той час постійно супроводжувала Юрія. Вона його не тільки охороняла, але й допомагала у з’ясовуванні особистих стосунків. Це було все, що завгодно. Охороною билися юнаки, які не сподобалися Юрію на дискотеці, які або не так дивилися на ту чи іншу дівчину, або взагалі не так пили чи то танцювали. Ними, неугодним, як стверджують обізнані березнянці, ламалися щелепи, ґвалтувалися дівчата, які, як і хлопці, мовчать і по нині. Так це чи ні – на совісті побитих юнаків, які проковтнули чисельні випадки зґвалтування їхніх же дівчат. З’ясування цього питання відноситься до компетенції правоохоронців і лежить на совісті кримінального оточення Володимира Копчі, яке супроводжувало та охороняло його сина, за що, безумовно, також доведеться відповідати. Якщо не перед законом, то перед Богом.
Це також додало невеличкий штрих у вихованні сина, сприяло подальшим подіям його життя.
Щоб зрозуміти, чому сталася трагедія 19 грудня 2011 року із вбивством зовсім сторонньої особи – ні в чому не винного Павла Опаленика, треба перш за все зрозуміти, що думав про себе на той день Володимир Копча хоча б в рамках В.Березнянського району, і яке місце в своєму кримінальному баченні він відводив своєму сину Юрію. Тільки після цього стане зрозумілим, чому сталося вбивство і чому по життю завжди боягузливий та переляканий Юрій спромігся на підпал машини Василя Симочко, і, як стверджують деякі свідки, які не фігурують у справі, з жахом у очах спостерігав, як батько із Едуардом Каганцем стріляв у Павла Опаленика, як ними трощилася машина вчителя фізкультури... І чому потім, взявши у руки пляшку із «коктейлем Молотова», він жбурнув її в автомобіль Василя Симочко…
«Крестный отец»
«Беспредел в В.Березном: пьяный бандит убил человека, поджег машину и палил из ружья»
Саме під цією назвою в Інтернет-виданні UA-reporter.com з посиланням на публікацію в газеті «Факти» – автор Ярослав Галас, у 2012 році був надрукований матеріал. Надаю його вашій увазі, шановні читачі, із незначними скороченнями:
«…Преступление, своей жестокостью и бессмысленностью всколыхнувшее весь район, произошло на праздник Святого Николая, 19 декабря. Предшествовала ему обычная стычка двух подростков на дискотеке «Форсаж» – 17-летний Юра Копча (который сейчас вместе с отцом объявлен в розыск) напал на своего одноклассника Юру Лешко. Ничем серьезным ссора не закончилась, однако вечером конфликт получил продолжение.
– В центре Великого Березного есть автомобильная стоянка — своеобразное место тусовки, – рассказывает очевидец и один из потерпевших Василий Симочко. – В тот вечер среди других там был и 30-летний Паша Опаленик. Хата его жены примыкает к стоянке, поэтому человек стоял и спокойно разговаривал со своим родственником. Напротив стоянки расположен мой бар. В десять вечера я закрыл его, вышел на улицу и видел все своими глазами. По улице ехала «Нива» с Юрой Копчей. Дискотека «Форсаж» принадлежит его отцу. Это злачное место, подростки говорят, что там без проблем можно достать наркотики. Однако молодежь туда тянулась, поскольку других развлечений в поселке нет. Юра Копча постоянно тусуется на дискотеке. Он мажор местного масштаба – ходил всегда с компанией и несколькими охранниками, которые носили с собой ножи. Хотя никто им не угрожал. Младший Копча с дружками регулярно избивал парней – просто так, чтобы подчеркнуть свой бандитский имидж. За прошлый год они без какой-либо причины избили несколько десятков человек, однако милиция на это не обращала внимания.
В тот вечер молодой Копча, как обычно, разъезжал с охранниками на «Ниве» и искал приключений. Увидев на стоянке Юру Лешко (это двоюродный брат моей жены), он остановился, выскочил из машины и снова напал на него. Но неожиданно получил отпор. Два охранника тоже выскочили из машины, чтобы добить парня, но я схватил одного за руки, другого заблокировал мой родственник Игорь Мешко. Подростки уже прекратили драться, да там и драки как таковой не было – сцепились, упали, встали, и все.
На этом конфликт мог быть исчерпан, но младший Копча позвонил отцу в ресторан (который находится рядом), и тот через две минуты вместе с компанией был на стоянке. «Кто трогал моего сына?» – первый вопрос. Я вышел вперед и сказал: «Володя, никто твоего сына не трогал. Парни немного повздорили – нет ни синяков, ни ссадин, так что успокойся». Однако Володя не успокоился. Он считает себя «крестным отцом» района и всячески пытается поддерживать этот имидж. Сам факт, что кто-то посмел прекословить его сыну, уже делал людей виновными. Старший Копча медленно обошел всех, кто был на стоянке, заглянул в глаза и процедил сквозь зубы: «Ага, и ты здесь! Я вас постреляю, а машины сожгу!» После чего ушел с дружками в ресторан. Кто такой Копча-старший, в Березном знают все. Он неоднократно дебоширил, напивался, кричал: «Я здесь король!», избивал людей, причем демонстративно, на публику. И все сходило ему с рук — милиция на подобные бесчинства закрывала глаза. Копча переправляет нелегальных мигрантов в Западную Европу, имеет деньги, и это многое объясняет…
Вскоре после стычки двух подростков люди начали расходиться по домам, а Копча-старший стал готовиться к «боевым действиям». Сначала он пьянствовал с дружками у себя в ресторане, параллельно складывая у входа пластиковые бутылки с бензином. Это видели жители соседних пятиэтажек, поскольку пьяная оргия мешала им спать. Затем начались «развлечения», которые возможны лишь в глухой провинции, где милиция функционирует чисто номинально. Первым объектом нападения стал Иван Опаленик (однофамилец убитого позже Павла Опаленика), тренер по тяжелой атлетике, который в свое время тренировал младшего Копчу. Вина этого человека состояла в том, что он также находился на стоянке, хотя никакого участия в ссоре молодых людей не принимал.
– В полдвенадцатого ночи я пошел на стоянку за своими «Жигулями», — рассказывает Иван Опаленик. — Только начал отъезжать, как дорогу мне преградила «Нива». Оттуда вышел младший Копча с двумя парнями, а от ресторана в мою сторону начали бежать еще около десятка его друзей с битами и палками. Зная, на что способна эта компания, я выскочил из машины и побежал к пятиэтажке. За мной погнались с криками: «Окружай его!», однако я успел забежать в подъезд и закрылся в квартире знакомого. Потом за всем наблюдал из балкона. Из ресторана вышел старший Копча, и вместе с другими начал бить мою машину битами. Они выбили стекла, искорежили крышу, капот, багажник и дверцы, порезали ножами колеса – полностью разбили машину. Хотя к стычке его сына я не имел никакого отношения. Более того, когда-то учил Юру в школе – вел уроки физкультуры и проводил тренировки по тяжелой атлетике. Теперь он «в благодарность» вместе с дружками и отцом напал на меня просто так – потому что это им в кайф. В милицию я даже не звонил, так как знал – на тот беспредел, что творит Копча, там никогда не реагируют…
Между тем для дебоширов это была лишь разминка. «Героям» хотелось дальнейших развлечений, и тут им на глаза попал Павел Опаленик, развозивший на «Жигулях» своих знакомых по домам.
– Мы с Денисом Гридиным закрыли сауну после последних посетителей, а затем Паша повез нас по домам, — рассказывает Иван Рогач. — Было уже около полвторого ночи. Сначала отвезли Дениса, высадили его у дома. Паша развернул машину, отъехал метров пятнадцать, и тут прямо на нас вылетел «Мерседес». Вдруг с переднего пассажирского сиденья выскочил старший Копча и через лобовое стекло выстрелил в Пашу из охотничьего ружья. Сразу за ним выстрелил и водитель «Мерседеса». Паша упал на пассажирское сиденье. Я сидел сзади и, поняв, что происходит, выскочил из машины и побежал. Слышал, как вслед мне кричали: «Стреляй в него!» — и раздалось два-три выстрела. Но в меня не попали. Я отбежал на безопасное расстояние и спрятался в темноте. Слышал еще около десяти выстрелов – это добивали Пашу. Потом Копча с приятелями почти полностью разбили битами Пашины «Жигули», сели в свой «Мерседес» и уехали. Все продолжалось минут пять-семь.
Денис тоже видел эту картину из своего двора, однако не решился выйти, потому что знал – его тоже подстрелят. Когда мы вернулись, Паша лежал метрах в тридцати от машины. После нападения пытался бежать, но запутался в ограде, упал, раненый, и его добили выстрелами из ружей. Он был живой, стонал: «Помогите!..» Мы с Денисом вызвали «скорую» и милицию. «Скорая» приехала первой, через пятнадцать минут.
Очевидцы преступления позвонили также родственникам и знакомым раненого.
– Я уже спал, ведь было полвторого ночи, — вспоминает свидетель трагедии Василий Симочко. – Но когда услышал, что случилось, сразу поехал в больницу. Больница находится рядом с моим домом, поэтому приехал туда еще перед «скорой». Пашу привезли при мне, я помогал заносить носилки. Он был окровавленный (живот, ноги, в голове дробинки), но живой и полностью при памяти. Ничто не предвещало, что он может умереть. Медсестры при мне спросили, кто в него стрелял, и Паша ответил: «Владимир Копча». Я поехал за хирургом, мы вернулись через полчаса. Пашу уже допрашивали милиционеры, которых вызвали врачи. Он снова повторил, кто стрелял. После чего его отвезли в операционную… А дальше начало твориться что-то совсем непонятное. Хотя, как для Великого Березного – вполне закономерное.
Врачи, увидев, что раны у Паши серьезные, вызвали из Ужгорода реанимобиль с бригадой. Это сорок километров, машина едет минут сорок пять. Хирурги начали спасать раненого, а милиция, зная, кто стрелял, не сделала ровным счетом ничего, чтобы задержать Копчу и предотвратить дальнейшие преступления. После расстрела Паши он с дружками дебоширил в поселке еще около пяти часов. Пока я был в больнице, позвонила жена и сказала, что горит наша «Дачия». У нас ночевал Юра Лешко (после стычки с Копчей-младшим он попросился остаться на ночь). Как только мне позвонили, и я поехал в больницу, он вместе с моей женой просидел у окна и видел, как младший Копча зашел во двор, облил «Дачию» бензином, поджег ее и ушел.
После всего этого пьяный Копча с сыном и дружками ездил по Березному, приставал к прохожим, стрелял из ружья в воздух – это слышали и видели многие люди, которым дебоширы мешали спать. Не видела только милиция. В семь утра Копча-старший с ружьем через плечо зашел на автозаправку за сигаретами. К тому времени Паша уже умер на операционном столе. А убийцу так никто и не искал.
«Беркут» из Ужгорода приехал лишь в обед, когда Копчи в Березном уже не было. Он и дальше гулял с дружками в селах — Домашине, Лютой. Однако, как только «Беркут» приезжал туда, Копчи уже не было, он успевал бежать буквально за несколько минут, будто его кто-то предупреждал…
Как установили эксперты, в Павла Опаленика стреляли несколько раз, причем из разного оружия. У него были ранены ноги, живот и голова, разорвана печень. Одна из дробинок зацепила аорту, что и стало причиной смерти. 30-летнего мужчину похоронили на следующий день.
– Паша тогда не хотел выходить из дома, ведь воскресенье у нас семейный день, — рассказывает 23-летняя вдова погибшего Жанна. – Однако надо было развезти по домам друзей… Мне позвонили среди ночи и сказали, что муж ранен, но ничего страшного, утром его привезут. А утром он умер… Паша был набожным человеком — каждое воскресенье ходил в церковь, постоянно общался с монахами. С Копчей вообще никаких отношений не имел, просто знал, как он выглядит. Ведь того в Березном знали все…»
Дивна «здача»
Згодом майже за три місяці ЗМІ області зірвала інформація про те, що 26 квітня 2012 року, у другій половині дня, співробітниками Закарпатського управління по боротьбі із організованою злочинністю затримано одного із учасників резонансного злочину у смт. Великий Березний, а саме сина Володимира Копчі – 17-літнього Юрія Копчу, проти якого порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (зловмисне знищення або пошкодження майна), яка передбачає від трьох до десяти років позбавлення волі, а також за ст. 296 (хуліганство). Як вбачалося із повідомлення, УБОЗівці вистежили його і затримали вдома у Великому Березному.
З метою об’єктивності слід зазначити, що це не відповідає дійсності. Як стало відомо під час бесіди з адвокатом Юрія Копчі – Ігорем Орловим, він разом із своїм підзахисним самі знайшли правоохоронців, де і оформили добровільну явку.
Вину свою Ю.Копча не визнав, відмовившись давати покази. Ужгородський міськрайонний суд заарештував підозрюваного, але 22 травня апеляційний суд Закарпатської області скасував це рішення і відправив подання про обрання міри запобіжного заходу на повторний розгляд. Після цього Юрія Копчу звільнили, оскільки, на думку суду, підстав утримувати його за ґратами не було (арешт терміном на один місяць, який визначив міськрайонний суд, закінчився).
«Судья апелляционного суда Лилия Симаченко, рассматривавшая дело, сообщила «ФАКТАМ», что Юрий Копча является несовершеннолетним, а этой категории граждан при избрании меры пресечения Конституция гарантирует большую степень защиты. Кроме того, он ранее не судим, характеризуется положительно, имеет постоянное место жительства и является студентом. Документальных доказательств, что Копча действительно заслуживает ареста, в предоставленных суду материалах не было, представитель прокуратуры на суд явился неподготовленным и информацией по уголовному делу не владел. Следователь же не пришел вообще (как оказалось, его просто никто не предупредил. – Авт.). Сам подсудимый и его адвокат утверждали, что все это время Копча-младший жил у своей бабушки недалеко от дома, о том, что находится в розыске, на протяжении полугода ничего не знал, а как только узнал – сам пришел в милицию.
На замечание о том, что о деле Копчи сообщали практически все центральные и региональные СМИ, а его фото (вместе с отцом и сообщником) показывали по телевидению и публиковали в газетах с просьбой сообщить милиции о местонахождении разыскиваемого, судья ответила, что вообще… не читает прессу, чтобы не быть «заангажированной». А руководствуется только официальными материалами, предоставленными суду. Поэтому свое решение считает законным.
Как известно, уклонение от следствия и отказ сотрудничать с ним сами по себе являются 100-процентными основаниями для содержания подозреваемого под стражей…»
6 червня Ужгородський міськрайонний суд мав був розглянути питання про повторний арешт Копчі-молодшого, який на засідання суду не з’явився. Не прийшов він і на судове засідання перед цим, надавши суду довідку про те, що він хворий та знаходиться на стаціонарному лікуванні. Однак, за день перед цим, цього «хворого» виписали з лікарні за порушення режиму (замість того, щоб лікуватися, він гуляв по місту).
Суд постановив затримати Копчу-молодшого та доставити його в суд для розгляду питання про його арешт. Таким чином підозрюваного в тяжкому злочині вдруге оголосили в розшук.
Характеризуючи ситуацію, яка виникла навколо Копчі, на той час перший заступник парламентського комітету по боротьбі із організованою злочинністю та корупцією Геннадій Москаль назвав звільнення Копчі-молодшого прикладом тотальної корупції і пообіцяв направити у Вищу кваліфікаційну комісію суддів депутатське звернення з проханням оцінити рішення апеляційного суду та з’ясувати його справжні причини.
Сімейний радник
Багато-кого в Закарпатті, і особливо у правоохоронних органах, дії Юрія Копчі про неявку в суд та подальші біга, збентежили. Цього ніхто не розумів і логічно пояснити не міг. Усі чудово розуміли, що за будь-яких обставин навіть повторний розгляд справи про арешт Юрія Копчі був би вирішений на користь неповнолітнього юнака. Йому світила підписка про невиїзд. Але щось сталося… Хтось порадив юнакові, а, скоріше за все - його батькові, податися у «біга». Виникають логічні питання: хто це і чому?
Як стало відомо із компетентних джерел, юридичним радником «Копченого» є голова одного з міськрайонних судів Закарпатської області, до того ж завзятий мисливець… Він і нарадив батькові, щоб його син подався разом із ним у «біга». Питання: «Навіщо Юрію, який не стріляв і не вбивав Павла Опаленика, а тільки палив машину В.Симочко, ці незрозумілі «біга»?
Відповідь до банальності проста. Гроші! Коли людина в «бігах», то з неї, вірніше, з батька, можна доїти гроші за злив інформації, свою корисність і таке інше. А був би Юрій на волі, то що з батька попросиш за сина? Та майже нічого. Тільки хіба що за слідство та розгляд справи у суді.
До речі, як заявив головний потерпілій по справі Юрія Копчі – Василь Симочко, син «Копченого» його не цікавить. Він його простив і навіть готовий відмовитися від матеріальних претензій за спалений автомобіль. Але здатися правоохоронним органам перш за все має батько, який бачив, як пострілом з дробовика добивався Павло Опаленик…
Далі буде.
Михайло Темнов,
голова комітету по боротьбі із корупцією.
Громадянський конституційний конгрес.