Собою бути важко. Особливо, коли маєш слабеньке уявлення про себе. Хто ти, тобі не скаже ніхто правдиво. Навіть Бог. Бо він – всеблагий Батько найбільше нас шкодує. Визволяє з наших власноруч побудованих пасток. Посилає янголів-охоронців. Показує пророчі сни. Нашіптує захисні молитви.
Ми – такі різні, що я боюся називати нас одним словом «люди». В цій універсальній формі, створеній за образом і подобою кого тільки немає. Песиголовці та нащадки космічних прибульців, ніфіліми та асури, кіборги, та просвітлені, смертні боги та безсмертні люди. Всюди серед людей світи, що часто не перетинаються зовсім. Нам важко порозумітися, бо наші мови з різних джерел витікають. А найбільше заважає страх в нашому Вавилоні. Тому не літаємо. А мусили б. Заповіт «не бійтеся» ще не усвідомили. Полетить першим той, хто перестане боятися. Це так же просто, як плавати…