Притча про олівець
Його життя було цікавим лише в день народження на фабриці. Коли ж він, оглянувшись, побачив мільйони саме таких же, як він, олівців, - то в нього закралася підозра, що і доля його буде такою же безликої, як і він сам ...
Надія на яскраві події та незабутні враження, а найголовніше, на сенс життя - ще жила в ньому деякий час, поки він байдуже лежав на полиці магазину у відділі канцелярії.
Але коли людина, заплативши за олівець, вперше заточила його - олівець зрозумів, що почався кінець його життя ...
Олівець не вмів читати. Він не розумів значення знаків, які виводила їм рука людини. Він не розумів взагалі сенсу того, що відбувається. Розумів тільки одне: що його життя тане разом з грифелем, який суть його кров ...
І коли він, нарешті, вичерпався, то в останню мить думав тільки про те, як нерозумно і безглуздо пройшло його життя ...
І він так ніколи і не дізнався, яку величезну роль зіграв у долі цілого людства,котрє читало по сліду, який він залишив по собі ...
По сліду, який він вважав таким безглуздим ...
Братислав Лібертус
Грудень 2011
Переклад з російської мови
http://www.proza.ru/2012/10/16/1618