Спасають прості речі:
свячені яблука, груші, Медовий Спас,
сіянець довкруг хати, з Маковія мак у гарній макітрі,
замашний макогон у дужих руках;
а ще запахи:
зілля під стріхою, разків білих грибів, висушених серпневою спекою,
зів'ялого уже татариння на долівці,
чебрецю та лампадки у кутку образІв.
А коли ти раптом не витримаєш та зомлієш
від глибини неба та безміру часу,
тебе відволодають дуже просто:
відром холодної води...
Вона стікатиме з чубиська твого впертого,
втікатиме в полотно одягу та шкіри.
І хіба після всього цього ти повіриш, що життя - просто жарт,
а ти лише блазень невмілий?
Ти сміло подивишся в прірву з твоєї, таки твоєї височини
і вона тебе не покличе,
бо насправді спасають прості речі:
випадкове слово у натовпі,
кухоль води та окраєць хліба.
Хіба цього мало, щоб продовжити шлях?