Чистий, як на пiвнiчному полюсi,
Снiг дитинства мого...
I слiпучий- аж глянуть болiсно ,
I пекучий ,не наче вогонь.
Я його не порiвнював з ватою,
Бо на неi й не схожий снiг:
То рожевий ,а то синюватый-
свiтлий гiсть из небесних дорiг.
Чом лiта ви так швидко пробiгли!
I моя скоро прийде зима.
Тiльки свит ,що зовуть його билий
Як и сниг що зовуть його бiлий,
Буде барвами грати всiма.
Буде взбити, знову так само
Той пекучий, неначе вогонь,
Чистий-чистий: iскристий, незайманий
Снiг дитинства мого.