Заспокійливий голос твій,
Ніби слива солодка, стигла...
З-під м’якеньких сніжинок-вій
Краплі-зорі щоками збігли,
І тим краплям, і тільки їм
Мабуть, доля: розлитись Нілом,
І на диво мені самій
Притулилась до твого тіла.
Не змогла вже сказати «ні»,
Від цілунків твоїх хмеліла
Ти радів мені, ти яснів,
Ну а я ...я така щаслива.
Там, за вікнами, - сніговій:
Плаче небо над містом білим...
Мій коханий, цей погляд твій -
Я у ньому себе зустріла.
2012