Кіт сопе в передпокої. Спалахи на видноколі.
Коло хати кінь. Попід вікна – тінь.
В закутку шкребеться ніч. Тілом зігріває піч
Мати. Вже давно пора би спати –
Не приходить сон. Тон
Музиці цієї ночі задають думки пророчі:
Небезпека ходить поруч і до хати вхожий покруч…
Під очима – сіль. Невідступний біль
Вже закрито у коморі і у чисті, у прозорі
Розфасовано у банки – це ніяк не забаганки –
Та й відкладено на потім. На збереження. А втім
Соло страху чути всім.
Що ж це буде, люди? Люди!
Жити краще стало?… Мало
Поважаємо себе. Мовчимо. Ні бе-, ні ме-…
Нам усілися на шиї кровососи. Нам – помиї,
А собі – палати царські. Де бунтарські
Наші душі? Де шаблі козацькі? Де?
Час прийде!
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.»
16.01.12