На острові Мадагаскар, поблизу Африки, жив собі Васька. Дуже цей Васька сумував, бо навіть гадки не мав, якого він роду-племені. Незрозуміло хто! Ні кіт тобі, ні мавпа!
Доки маленький був – на спині своєї мами Мурки їздив, вхопившись за її густе хутро, й мовчав. Так йому мама веліла. Щоб за теревенями не забувся триматися міцно. А Васька ж був страх який слухняний!
Та коли підріс, то зістрибнув з маминої спини – і відразу питати:
- Мамо! Чому я не кіт? Чому я не мавпа?
- Тому що ти котячй лемур, Васько! Ти спритний, мов мавпа! І хвоста смугастого маєш, мов кіт!
Відтоді Васька веселим став.