Вишні
В листі зеленім вишні запашні
Жаром полум'яним палають
В зірок далеких наче грають
Штовхають вхопити стиглі і смачні.
Як покуштувати хочеться мені
Ласощі, що сяють як вогні
І ніякий оклик: То ще ні!
Я Їх зірву, хоча би дві.
Яскрава кров – ліпше вино
З вишень до шлунку стікає
Наче сонечко зазирає у вікно
І хміль насолоди тебе зустрічає.
Беріть, зірвіть, куштуйте вишні!
Вони як квіточки яскраві, пишні.
Україна. Липень. 2011 рік
Зустріч однокласників.
Сьогодні однокласники зібрались
В казковій новоушицькій кав’ярні
І оченята від спогадів сміялись,
Що були зацікавлені і гарні.
Думки в минуле полетіли
При виді припорошених роками рис
В душі всі фото потепліли
І кольоровий кліп богами вис.
Розмови друзів за столами
Дзвеніли, як весняний потічок –
Це гомін над долинами, горами
В напрузі тисячі свічок.
Я слово до співучнів мав
Яке у вічі присутнім казав:
Здоров’я, щастя без горя бажав
І зорі слави від них жав.
Пісня усіх нас поєднала,
Що голубкою там літала.
Юність в танці поладнала
Наснагу, що весело вітала…
Задоволенню не було меж,
Веселився на зустрічі і я теж.
Пірнули ми в Юнь – авжеж –
Це спалахи прожитих пожеж…
Україна. Липень. 2011 рік
Гомоніла площа.
У вівторок гомоніла площа
В центрі нашого села.
На ярмарок відьма тоща
З собою вела чортеня:
Щоб дурити покупця
Заздрість людську обновити
У зіваки поцупити гаманця
Інших розумом обділити.
Тим часом торгаші торгують
Грошенята пальцями рахують
Селян товаром годують
Неуважних може ще обдують…
Україна. Липень. 2011 рік
Сонячний ранок.
Трави у перлинній росі
На ранковій зорі
І у своєвільнім Дністрі
Наче у синім вікні
Хвилі промені катають,
Які вітри підганяють
Та блискочуть і гадають
Людям настрій піднімають.
Вони лагідно вітають
Усе живе навкруги
Квітучі Дністровські береги
Які прокинулись і зівають…
Україна. Липень. 2011 рік
Нічні спомини
Я теплоЇ літньоЇ ночі
Споминаю чарівні літа,
Ніби сон бачать очі,
Що в вирій собі відліта.
О, доле, я дякую тобі
За те, що щасливий нині
За далі з сонцем голубі
На милій ненці УкраЇні.
За науку в школі у селі
За світлі чепурненькі хатки
Де живуть дорослі і малі
Хоробрих предків горді нащадки…
Україна. Липень. 2011 рік
Балада про невідомого солдата
Ясно, що невідомого солдата
На білім світі не буває,
Десь же була його хата
І мати, що завжди чекає.
Очікує кожну вільну мить
Статного, чорнобрового
І серце ЇЇ саме летить
До козака досить здорового
У формі новій військовій,
Що ворогів скидає з тину.
У далекий зеленій діброві
Думи линуть мати сину
Про сім’ю і Вітчизну
Яку від загарбників захищає,
Та куля зчервонила білизну
І про його ніхто не знає.
Пройшли роки, десятиліття
Уже другого століття
Наступила нова пора літня,
Та подих війни лихоліття
Нам не забути ні дня,
Бо за волю загинула рідня
І у згадках споминається різня –
ЧорноЇ війни гірка рілля.
Загиблого солдата доля не проста –
Його подвиг нам не забути на віка.
Про кохання.
Кохана, завжди зі мною будь,
Якщо вночі не можеш заснуть.
Хай продовжиться зоряна путь –
Це кохання і з золота суть.
Кохана, ти руку мені подала
Наче не я, а ти на танець звала
Коли квітчала наша земля
І темп жвавого життя задала.
Нам усміхнулася яскрава зоря
Ми ринули в вирій, як бджоли в поля –
Це було кохання чарівне зілля –
Радість королівни – щастя короля….
Литва. 2011-08-23
Пригода з кавунами
Два жвавих брата Чорноконь,
Брати бешкетуваті ті Білецькі,
Велосипеди не випускали із долонь,
Ще я, Василь, Євген Тернавський,
ПоЇхали по кавуни достиглі
У Балабанівку на привабливий баштан –
Ми хлопчаки, як ті пернаті щиглі
Крутили педалі, як дужий кардан.
Дорога бігла через Струзський ліс,
А далі на високий горб і Струга.
Який нас спонукав на крадіж біс
Ніхто не знав, а це була його заслуга.
На перехресті ми звернули вправо
Розкішно Їхали і повернули вліво,
Та сторож мішає – кепські справи,
А кавуни макітрами блистіли – діло.
Сторож баштана нас добряче ганяв,
Та кожен по два – три кавунчика мав.
Ми додому дмухнули, а він все стояв,
Берданочку в руки взяв і стріляв.
Ми не лишили там нашого духа,
Радість від азарту мила судьба
І ми добрих ангелів не слуха,
До нас не сунула нудьга.
За Стругою з горба злітали
Хлопчиська із зеленими м’ячами
І пісню перемоги гучно співали,
А чортята радісно скавчали.
Та кавуни уже попереду котились
Ми падаючи, обганяли Їх - ті бились
Від порохів кавунчики не мились
А ми від болю ран вились.
Велосипеди цифру 8 показали –
Ми від горя сльози смоктали,
Це вам наука, ангели шептали,
Та ми не чули, кавуни збирали.
Тож добро – ласощі пропадає
І не змивши кожен з них бруду
Рожеві шматочки зі смаком ковтає,
Сльози стирає, розпач і тугу.
Солодкий сік розмивши бруд
Розмазаний був по лиці
І розтікався, капав, худ –
Засихав, чорти милили потилиці.
Сміючись, ми на все начхали,
Поласували брудними кавунами,
Як собаки рани свої зализали
Додому почвалали, з ангелами і чортами.
Це діло було давно, в 1970 році,
І було це часто, на кожному кроці,
Це споминаєш, лежачи на боці,
Смішинка з сльозою застряла у оці.
Литва. 2011. 09. 17
