н ч

Валентина Крижановська
Місячне світло розрізає темряву тупими ножами...предмети набувають нових рис...бажання набувають нових рис...я набуваю нових рис... День помер - час святкувати! Залишаю сором позаду...наповнюю себе тобою.Нічого не бачу,тому згадую тебе - твій запах,твій смак. Згадала! На кого ти схожий? Я таких не знаю,я тебе не знаю...ти не ти...Подих,серце тріпоче у грудях,стискаються губи...зараз помру,помреш і ти.Останній поцілунок...Все. Кінець.Побачимося зранку.