С украинского
Средь роз златая колыбель висит.
Небесны веки хата поднимает.
Непостижимый свет
издалека, вблизи.
Начало есть. А слов ещё не знает.
И дивен дым, и хатка как обнова.
Ещё не названо ничто никак.
И тучи, не привязанные к слову,
плывут себе, плывут -
ну просто так.
Тут каждый пальчик
сам себе Бетховен.
И всё моё, мне так чудесно здесь.
И солнцем до краёв мир переполнен.
Ещё нет слов. Поэзия уж есть.
***
Стоїть у ружах золота колиска.
Блакитні вії хата підніма.
Світ незбагненний
здалеку і зблизька.
Початок є. А слова ще нема.
Ще дивен дим, і хата ще казкова,
і ще ніяк нічого ще не звуть.
І хмари, не прив'язані до слова,
от просто так -
пливуть собі й пливуть.
Ще кожен пальчик
сам собі Бетховен.
Ще все на світі гарне і моє.
І світить сонце оком загадковим.
Ще слів нема. Поезія вже є.