У тенета попала муха. Заплуталась в кучерявім волоссі. Досі те дзижчання тендітних крилець накладається на ультразвук побутових приладів, дещицю якого я чую...
Закарбовані в рисах вилиць, у шляхетній лінії вуст варяжських мої мандри життями чужими, а може своїми...
Тож дзижчать у мені ті крильця та ламають межу між світами їх занадто тендітні звуки. І хапають за поли руки, з яких годував голубів я на Plazza de'l Mare у якомусь з життів. І не відаю вже і не знаю чи майбутнє було то чи може минуле...
Все поснуло в мені сьогодні. І любов не згасима і кохання його найправдешніша половина. І так порожньо нині мені та пусто як тій хустці празничній, яку залишили на столі у хатині, що зветься відтоді пустка...