Ти стоїш і дивишся, як по металічним річкам течуть трамваї,
Як витікає з твоїх легень сигаретний дим.
Вітер грає твоїм волоссям, розкидуючи його у всі сторони,
Так само, як колись розкидав по світу всіх твоїх однокласників.
Перед очима постають портрети померлих,
Такі як у випускному альбомі.
Передозування наркотиками, СНІД, або кримінал.
Ти завжди так робиш, ховаєш друзів викурюючи сигарету,
Тому в тебе й розвинулась ця нікотинова залежність,
Про яку так натхненно попереджають лікарі.
На очі навертаються сльози, і ти майже чуєш осудливі погляди
Керамічних ляльок.
Прийшовши додому, ти дістанеш товстий чорний маркер,
Й викреслиш іще одну фотографію,
Як це роблять суворі чоловіки ховаючи своїх військових друзів,
Бо що таке життя, як не війна, яку всі рано чи пізно програють.