Голубочки
На курорте повстречались Сидор и Варвара.
Ходят рядышком, как будто голубочков пара.
Он уже подтоптан сильно, лысиной сверкает,
Она – девушка с кудрями, бабочкой порхает.
Он шептал: — Я не боюсь ни людей, ни Бога.
До конца тебя любить буду, недотрога.
А она смотрела, млея, спрашивала снова:
— До конца ты любить будешь? То есть до какого?
Голубочку не пришлось занимать сноровки:
— Это ж ясно, дорогая! До конца путевки.
Голуб'ята
В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.
Покохались, полюбились, як голубів пара.
Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.
В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.
Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.
До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду.—
А вона аж умлівала, дивлячись на нього.
— До кінця любити будеш? Тобто до якого? —
Він, як голуб до голубки, припадав до дівки:
— Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.
Продолжение http://www.proza.ru/2010/03/12/416