Б о л е с л а в М А Л Я Ж
НОВОРІЧНА КАЗКА
або
СОН В ЗИМОВУ НІЧ
(не наукова антиполітична фантастика)
Планета ялмеЗ завершувала черговий оберт по орбіті навколо центру своєї планетної системи – зірки ецноС. Мільярди років тривало це космічне кружляння але на цьому оберті мали відбутись доленосні зміни на планеті ялмеЗ, а точніше – в одній з країн прекрасної блакитної планети, в країні з чарівною назвою анїаркУ.
Населення цієї дивної країни, що називало себе Великий дораН, на межі чергового космічного витка, мало обрати собі наступного Державного Кормчого. Державний устрій, що передбачав існування цієї посади, існував в анїаркУ недавно, менше двадцяти обертів навколо зірки ецноС, і вже кілька обранців встигли побувати біля Керма країни. Та чи то вчились погано, чи погано їх виховували в дитинстві, але від кермування їхнього Великий дораН нудило, він зубожів і зменшувався за кожен оберт планети ялмеЗ навколо зірки ецноС, майже на половину мільйона осіб.
Кормчі нарікали на свавілля уряду, на безчинства в обраному Великим дораНом законодавчому органі під назвою Верховна адаР, на шкідливий вплив країн-сусідів, тільки не визнавали власних помилок, а може й нездатності до чесного і ефективного управління. Тому Великий дораН знову опинився перед необхідністю обирати для себе нового Кормчого і, щоб не допуститись помилки, призначив кандидатами аж вісімнадцять осіб, наказавши їм боротися за місце біля Кормила. А боротись було за що, бо Кормило таки добре кормило, ситно і смачно. Був той, хто раніше вже мав можливість покермувати, але не судилось – Верховний дуС не допустив, був той, що кермує зараз, і такі, кого вперше поставили на дистанцію. Переважна кількість призначенців були чоловіками, та щоб уникнути їх монополії, поставили серед кандидатів і кількох кандидаток.
Як і в будь-якому змаганні, через певний час почала формуватись лідируюча верхівка. Перед усім це були досвдчений і загартований роткіВ чивокунЯ та скромна і сором’язлива білявка окнешомиТ. І чим ближче до Дня Визначення, тим важче було Великому дораНу робити свій вибір.
роткіВ чивокунЯ, звичайно, виглядав переконливим і впевненим у власних силах керманичем. От тількі темні плями з його особистого минулого весь час випливали назовні, як він не старався зтерти, змити, знищити їх не тількі в пам’яті Великого дораНу, а й у своїй власній. Білявка окнешомиТ наступала йому на п’яти демонстрацією доброподібних справ для Великого дораНу, та обіцянками ще більших добр, до яких дістанеться Великий дораН, коли Кермо опиниться в її руках.
Намагаючись відірватись від скромної і сором’язливої суперниці, чивокунЯ пішов на ризик і пообіцяв зробити Великий дораН ще величнішим, збільшивши його чисельність до п’ятидесяти мільйонів (обіцяв особисто працювати над цим питанням), та привести Великий дораН до Абсолютного Добра. Аж у самого роткіВа від цього голова паморочилась, бо дуже вже хотілось випередити в обіцянках скромну і сором’язливу білявку. Та вона була невтомимою і непередбачуваною вигадницею, могла пообіцяти щозавгодно, і це найбільше турбувало роткіВа. Він уже навіть готувався кинути на шальку терезів свою власну частку Абсолютного Добра – маєток яррігжіМ, що достався йому як приз за виснажливу тяжку працю всього його праведного життя.
Вся анїаркУ спостерігала за їх суперництвом, все ближче був День Визначення, і температура перегонів накалялась як за Цельсієм, так і за Кельвіном. Та Великий дораН на те і був Великим, щоб не бути пасивним спостерігачем. Його головний киндіханиВ невтомимо працював над проблемою здійснення обіцянок переможця і ось до Верховної адаРи внесено нокаЗ, ухвалення якого мало зняти проблему невиконання обіцянок кандидатів.
киндіханиВ демонстрував свій винахід.
Це був Державний Комп’ютер, який в незалежний спосіб фіксував безліч параметрів, що характеризували якість життя кожного члена Великого дораНу в країні анїаркУ. Тут було все – і зарплати та пенсії, ціни і якість продуктів, якість доріг і якість навчання, – одним словом все, що визначає відповідність Абсолютному Добру. До цього ж Державного Комп’ютера вносились і всі обіцянки претендентів на Державне Кермо, їх зміст і термін виконання. Головним сенсом винаходу, що мав бути майбутнім нокаЗом, ухваленим у Верховній адаРі, було наступне: – в день іновгурації переможця на його шию одягаються тонкі електронні кільця, що контролюються Державним Комп’ютером. Кількість кілець відповідає кількості обіцянок. Зняти кільце неможливо, пошкодження Державного Комп’ютера призводить до стискання кілець і смерті через асфексію та переломи шийних хребців. До стискання кільця призводить і невиконання обіцянки, якій це кільце відповідає. Виконання ж – навпаки, призводить до розслаблення кільця аж до остаточного його зняття, коли обіцянка виконана в повному обсязі і в обіцяний термін. Щоправда, стискання тільки одного кільця до смертельного наслідку не призводило, для цього потрібно було, принаймні, два кільця. Верховенство гуманізму було генетично притаманне Великому дораНу.
Великий дораН країни анїаркУ був у захваті від проекту і затамувавши подих чекав, яке рішення прийме Верховна адаР. І обранці Великого дораНу не обманули його сподівань, ніхто не хотів напередодні Дня Визначення виглядати консерватором.
На дистанції перегонів запала тиша. Учасники напружено підраховували яку кількість кілець отримають на власні шиї в разі перемоги, знервовано сіпали головами. Білявка окнешомиТ уявляла себе з жираф’ячою шиєю, а роткіВ чивокунЯ зрозумів, що йому доведеться носити на шиї щось подібне до колеса від кар’єрного самоскида.
Та не це було проблемою. Скромна і сором’язлива була певна, що у неї вистачить перлів для такого намиста, щоб обмотати і жираф’ячу шию від вушок до плечей, тому довжина шиї її не лякала. І чивокунЯ не сумнівався, що товариші по партії допоможуть нести тягар самоскидового колеса. Проблема була в тому, як цих кілець позбутись. чивокунЯ тепер чітко розумів, що „за базар” доведеться відповідати, а, що це таке, він знав з власного досвіду. Та і білявка якось давала зрозуміти, що їй знайомий сенс цього вислову. Для кандидатів теж не було таємницею, про що йдеться.
Як наслідок – почалося зменшення кількосьті обіцянок в програмах, через що стали виразно падати рейтинги, а потім і самі кандидати посипались із списку, ак сухе листя від осіннього вітру. Тож в переддень Дня Визначення залишився тільки один кандидат на місце біля Державного Керма – усміхнений чорнявий парубок у вишитій сорочці, який з самого початку проголошував тільки одну скромну обіцянку: – не шкодуючи сил, працювати заради Добра Великого дораНа.
В День Визначення у скромну обіцянку Великий дораН не повірив. Не було у нього такої звички – вірити в реальне.
В країні анїаркУ історичо існувала традиція, що вкладалась у формулу: – ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ, А ВИЙШЛО, ЯК ЗАВЖДИ.
Планета ялмеЗ мчала по своїй орбіті в космічній тиші при абсолютному нулі за Кельвіном.
Доброго ранку, анїаркУ! Доброго ранку, Великий дораН!
Січеслав. Грудень 2009. тел. 050-909-7664, 096-820-0370.
Б о л е с л а в М А Л Я Ж
НОВОРІЧНА КАЗКА
або
СОН В ЗИМОВУ НІЧ
(не наукова антиполітична фантастика)
Планета ялмеЗ завершувала черговий оберт по орбіті навколо центру своєї планетної системи – зірки ецноС. Мільярди років тривало це космічне кружляння але на цьому оберті мали відбутись доленосні зміни на планеті ялмеЗ, а точніше – в одній з країн прекрасної блакитної планети, в країні з чарівною назвою анїаркУ.
Населення цієї дивної країни, що називало себе Великий дораН, на межі чергового космічного витка, мало обрати собі наступного Державного Кормчого. Державний устрій, що передбачав існування цієї посади, існував в анїаркУ недавно, менше двадцяти обертів навколо зірки ецноС, і вже кілька обранців встигли побувати біля Керма країни. Та чи то вчились погано, чи погано їх виховували в дитинстві, але від кермування їхнього Великий дораН нудило, він зубожів і зменшувався за кожен оберт планети ялмеЗ навколо зірки ецноС, майже на половину мільйона осіб.
Кормчі нарікали на свавілля уряду, на безчинства в обраному Великим дораНом законодавчому органі під назвою Верховна адаР, на шкідливий вплив країн-сусідів, тільки не визнавали власних помилок, а може й нездатності до чесного і ефективного управління. Тому Великий дораН знову опинився перед необхідністю обирати для себе нового Кормчого і, щоб не допуститись помилки, призначив кандидатами аж вісімнадцять осіб, наказавши їм боротися за місце біля Кормила. А боротись було за що, бо Кормило таки добре кормило, ситно і смачно. Був той, хто раніше вже мав можливість покермувати, але не судилось – Верховний дуС не допустив, був той, що кермує зараз, і такі, кого вперше поставили на дистанцію. Переважна кількість призначенців були чоловіками, та щоб уникнути їх монополії, поставили серед кандидатів і кількох кандидаток.
Як і в будь-якому змаганні, через певний час почала формуватись лідируюча верхівка. Перед усім це були досвдчений і загартований роткіВ чивокунЯ та скромна і сором’язлива білявка окнешомиТ. І чим ближче до Дня Визначення, тим важче було Великому дораНу робити свій вибір.
роткіВ чивокунЯ, звичайно, виглядав переконливим і впевненим у власних силах керманичем. От тількі темні плями з його особистого минулого весь час випливали назовні, як він не старався зтерти, змити, знищити їх не тількі в пам’яті Великого дораНу, а й у своїй власній. Білявка окнешомиТ наступала йому на п’яти демонстрацією доброподібних справ для Великого дораНу, та обіцянками ще більших добр, до яких дістанеться Великий дораН, коли Кермо опиниться в її руках.
Намагаючись відірватись від скромної і сором’язливої суперниці, чивокунЯ пішов на ризик і пообіцяв зробити Великий дораН ще величнішим, збільшивши його чисельність до п’ятидесяти мільйонів (обіцяв особисто працювати над цим питанням), та привести Великий дораН до Абсолютного Добра. Аж у самого роткіВа від цього голова паморочилась, бо дуже вже хотілось випередити в обіцянках скромну і сором’язливу білявку. Та вона була невтомимою і непередбачуваною вигадницею, могла пообіцяти щозавгодно, і це найбільше турбувало роткіВа. Він уже навіть готувався кинути на шальку терезів свою власну частку Абсолютного Добра – маєток яррігжіМ, що достався йому як приз за виснажливу тяжку працю всього його праведного життя.
Вся анїаркУ спостерігала за їх суперництвом, все ближче був День Визначення, і температура перегонів накалялась як за Цельсієм, так і за Кельвіном. Та Великий дораН на те і був Великим, щоб не бути пасивним спостерігачем. Його головний киндіханиВ невтомимо працював над проблемою здійснення обіцянок переможця і ось до Верховної адаРи внесено нокаЗ, ухвалення якого мало зняти проблему невиконання обіцянок кандидатів.
киндіханиВ демонстрував свій винахід.
Це був Державний Комп’ютер, який в незалежний спосіб фіксував безліч параметрів, що характеризували якість життя кожного члена Великого дораНу в країні анїаркУ. Тут було все – і зарплати та пенсії, ціни і якість продуктів, якість доріг і якість навчання, – одним словом все, що визначає відповідність Абсолютному Добру. До цього ж Державного Комп’ютера вносились і всі обіцянки претендентів на Державне Кермо, їх зміст і термін виконання. Головним сенсом винаходу, що мав бути майбутнім нокаЗом, ухваленим у Верховній адаРі, було наступне: – в день іновгурації переможця на його шию одягаються тонкі електронні кільця, що контролюються Державним Комп’ютером. Кількість кілець відповідає кількості обіцянок. Зняти кільце неможливо, пошкодження Державного Комп’ютера призводить до стискання кілець і смерті через асфексію та переломи шийних хребців. До стискання кільця призводить і невиконання обіцянки, якій це кільце відповідає. Виконання ж – навпаки, призводить до розслаблення кільця аж до остаточного його зняття, коли обіцянка виконана в повному обсязі і в обіцяний термін. Щоправда, стискання тільки одного кільця до смертельного наслідку не призводило, для цього потрібно було, принаймні, два кільця. Верховенство гуманізму було генетично притаманне Великому дораНу.
Великий дораН країни анїаркУ був у захваті від проекту і затамувавши подих чекав, яке рішення прийме Верховна адаР. І обранці Великого дораНу не обманули його сподівань, ніхто не хотів напередодні Дня Визначення виглядати консерватором.
На дистанції перегонів запала тиша. Учасники напружено підраховували яку кількість кілець отримають на власні шиї в разі перемоги, знервовано сіпали головами. Білявка окнешомиТ уявляла себе з жираф’ячою шиєю, а роткіВ чивокунЯ зрозумів, що йому доведеться носити на шиї щось подібне до колеса від кар’єрного самоскида.
Та не це було проблемою. Скромна і сором’язлива була певна, що у неї вистачить перлів для такого намиста, щоб обмотати і жираф’ячу шию від вушок до плечей, тому довжина шиї її не лякала. І чивокунЯ не сумнівався, що товариші по партії допоможуть нести тягар самоскидового колеса. Проблема була в тому, як цих кілець позбутись. чивокунЯ тепер чітко розумів, що „за базар” доведеться відповідати, а, що це таке, він знав з власного досвіду. Та і білявка якось давала зрозуміти, що їй знайомий сенс цього вислову. Для кандидатів теж не було таємницею, про що йдеться.
Як наслідок – почалося зменшення кількосьті обіцянок в програмах, через що стали виразно падати рейтинги, а потім і самі кандидати посипались із списку, ак сухе листя від осіннього вітру. Тож в переддень Дня Визначення залишився тільки один кандидат на місце біля Державного Керма – усміхнений чорнявий парубок у вишитій сорочці, який з самого початку проголошував тільки одну скромну обіцянку: – не шкодуючи сил, працювати заради Добра Великого дораНа.
В День Визначення у скромну обіцянку Великий дораН не повірив. Не було у нього такої звички – вірити в реальне.
В країні анїаркУ історичо існувала традиція, що вкладалась у формулу: – ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ, А ВИЙШЛО, ЯК ЗАВЖДИ.
Планета ялмеЗ мчала по своїй орбіті в космічній тиші при абсолютному нулі за Кельвіном.
Доброго ранку, анїаркУ! Доброго ранку, Великий дораН!
Січеслав. Грудень 2009. тел. 050-909-7664, 096-820-0370.
Б о л е с л а в М А Л Я Ж
НОВОРІЧНА КАЗКА
або
СОН В ЗИМОВУ НІЧ
(не наукова антиполітична фантастика)
Планета ялмеЗ завершувала черговий оберт по орбіті навколо центру своєї планетної системи – зірки ецноС. Мільярди років тривало це космічне кружляння але на цьому оберті мали відбутись доленосні зміни на планеті ялмеЗ, а точніше – в одній з країн прекрасної блакитної планети, в країні з чарівною назвою анїаркУ.
Населення цієї дивної країни, що називало себе Великий дораН, на межі чергового космічного витка, мало обрати собі наступного Державного Кормчого. Державний устрій, що передбачав існування цієї посади, існував в анїаркУ недавно, менше двадцяти обертів навколо зірки ецноС, і вже кілька обранців встигли побувати біля Керма країни. Та чи то вчились погано, чи погано їх виховували в дитинстві, але від кермування їхнього Великий дораН нудило, він зубожів і зменшувався за кожен оберт планети ялмеЗ навколо зірки ецноС, майже на половину мільйона осіб.
Кормчі нарікали на свавілля уряду, на безчинства в обраному Великим дораНом законодавчому органі під назвою Верховна адаР, на шкідливий вплив країн-сусідів, тільки не визнавали власних помилок, а може й нездатності до чесного і ефективного управління. Тому Великий дораН знову опинився перед необхідністю обирати для себе нового Кормчого і, щоб не допуститись помилки, призначив кандидатами аж вісімнадцять осіб, наказавши їм боротися за місце біля Кормила. А боротись було за що, бо Кормило таки добре кормило, ситно і смачно. Був той, хто раніше вже мав можливість покермувати, але не судилось – Верховний дуС не допустив, був той, що кермує зараз, і такі, кого вперше поставили на дистанцію. Переважна кількість призначенців були чоловіками, та щоб уникнути їх монополії, поставили серед кандидатів і кількох кандидаток.
Як і в будь-якому змаганні, через певний час почала формуватись лідируюча верхівка. Перед усім це були досвдчений і загартований роткіВ чивокунЯ та скромна і сором’язлива білявка окнешомиТ. І чим ближче до Дня Визначення, тим важче було Великому дораНу робити свій вибір.
роткіВ чивокунЯ, звичайно, виглядав переконливим і впевненим у власних силах керманичем. От тількі темні плями з його особистого минулого весь час випливали назовні, як він не старався зтерти, змити, знищити їх не тількі в пам’яті Великого дораНу, а й у своїй власній. Білявка окнешомиТ наступала йому на п’яти демонстрацією доброподібних справ для Великого дораНу, та обіцянками ще більших добр, до яких дістанеться Великий дораН, коли Кермо опиниться в її руках.
Намагаючись відірватись від скромної і сором’язливої суперниці, чивокунЯ пішов на ризик і пообіцяв зробити Великий дораН ще величнішим, збільшивши його чисельність до п’ятидесяти мільйонів (обіцяв особисто працювати над цим питанням), та привести Великий дораН до Абсолютного Добра. Аж у самого роткіВа від цього голова паморочилась, бо дуже вже хотілось випередити в обіцянках скромну і сором’язливу білявку. Та вона була невтомимою і непередбачуваною вигадницею, могла пообіцяти щозавгодно, і це найбільше турбувало роткіВа. Він уже навіть готувався кинути на шальку терезів свою власну частку Абсолютного Добра – маєток яррігжіМ, що достався йому як приз за виснажливу тяжку працю всього його праведного життя.
Вся анїаркУ спостерігала за їх суперництвом, все ближче був День Визначення, і температура перегонів накалялась як за Цельсієм, так і за Кельвіном. Та Великий дораН на те і був Великим, щоб не бути пасивним спостерігачем. Його головний киндіханиВ невтомимо працював над проблемою здійснення обіцянок переможця і ось до Верховної адаРи внесено нокаЗ, ухвалення якого мало зняти проблему невиконання обіцянок кандидатів.
киндіханиВ демонстрував свій винахід.
Це був Державний Комп’ютер, який в незалежний спосіб фіксував безліч параметрів, що характеризували якість життя кожного члена Великого дораНу в країні анїаркУ. Тут було все – і зарплати та пенсії, ціни і якість продуктів, якість доріг і якість навчання, – одним словом все, що визначає відповідність Абсолютному Добру. До цього ж Державного Комп’ютера вносились і всі обіцянки претендентів на Державне Кермо, їх зміст і термін виконання. Головним сенсом винаходу, що мав бути майбутнім нокаЗом, ухваленим у Верховній адаРі, було наступне: – в день іновгурації переможця на його шию одягаються тонкі електронні кільця, що контролюються Державним Комп’ютером. Кількість кілець відповідає кількості обіцянок. Зняти кільце неможливо, пошкодження Державного Комп’ютера призводить до стискання кілець і смерті через асфексію та переломи шийних хребців. До стискання кільця призводить і невиконання обіцянки, якій це кільце відповідає. Виконання ж – навпаки, призводить до розслаблення кільця аж до остаточного його зняття, коли обіцянка виконана в повному обсязі і в обіцяний термін. Щоправда, стискання тільки одного кільця до смертельного наслідку не призводило, для цього потрібно було, принаймні, два кільця. Верховенство гуманізму було генетично притаманне Великому дораНу.
Великий дораН країни анїаркУ був у захваті від проекту і затамувавши подих чекав, яке рішення прийме Верховна адаР. І обранці Великого дораНу не обманули його сподівань, ніхто не хотів напередодні Дня Визначення виглядати консерватором.
На дистанції перегонів запала тиша. Учасники напружено підраховували яку кількість кілець отримають на власні шиї в разі перемоги, знервовано сіпали головами. Білявка окнешомиТ уявляла себе з жираф’ячою шиєю, а роткіВ чивокунЯ зрозумів, що йому доведеться носити на шиї щось подібне до колеса від кар’єрного самоскида.
Та не це було проблемою. Скромна і сором’язлива була певна, що у неї вистачить перлів для такого намиста, щоб обмотати і жираф’ячу шию від вушок до плечей, тому довжина шиї її не лякала. І чивокунЯ не сумнівався, що товариші по партії допоможуть нести тягар самоскидового колеса. Проблема була в тому, як цих кілець позбутись. чивокунЯ тепер чітко розумів, що „за базар” доведеться відповідати, а, що це таке, він знав з власного досвіду. Та і білявка якось давала зрозуміти, що їй знайомий сенс цього вислову. Для кандидатів теж не було таємницею, про що йдеться.
Як наслідок – почалося зменшення кількосьті обіцянок в програмах, через що стали виразно падати рейтинги, а потім і самі кандидати посипались із списку, ак сухе листя від осіннього вітру. Тож в переддень Дня Визначення залишився тільки один кандидат на місце біля Державного Керма – усміхнений чорнявий парубок у вишитій сорочці, який з самого початку проголошував тільки одну скромну обіцянку: – не шкодуючи сил, працювати заради Добра Великого дораНа.
В День Визначення у скромну обіцянку Великий дораН не повірив. Не було у нього такої звички – вірити в реальне.
В країні анїаркУ історичо існувала традиція, що вкладалась у формулу: – ХОТІЛИ ЯК КРАЩЕ, А ВИЙШЛО, ЯК ЗАВЖДИ.
Планета ялмеЗ мчала по своїй орбіті в космічній тиші при абсолютному нулі за Кельвіном.
Доброго ранку, анїаркУ! Доброго ранку, Великий дораН!
Січеслав. Грудень 2009. тел. 050-909-7664, 096-820-0370.
.